2009 рік
Криміналізація злочинів на ґрунті ненависті. Відтоді стаття 161 Кримінального кодексу України охоплює такі захищені ознаки, як-от: раса, національна та регіональна приналежність, релігійні переконання, інвалідність. У статті вказано також про «інші ознаки», під які теоретично можуть підпадати й сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність. Проте на практиці це створює дуже багато труднощів, що не дозволяє розслідувати злочини на ґрунті ненависті до ЛГБТК+ людей належним чином. Саме тому правозахисники/ці, активісти/ки наполягають на внесенні змін до Кримінального кодексу через включення ознак сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
2015 рік
У трудовому законодавстві передбачено заборону дискримінації, зокрема за ознакою гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. Внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Відтоді стаття 2-1 передбачає заборону дискримінації за низкою ознак (серед яких гендерна ідентичність та сексуальна орієнтація). А отже, ті, хто постраждали від дискримінації на підставі цих ознак, мають право на відповідний захист. Ухвалення цього закону було однією з умов для введення безвізового режиму між Україною та ЄС.
2021 рік
Уперше гомофобний мотив зазначено у вироці суду. Львівський суд засудив до позбавлення волі на чотири роки й один місяць одного з нападників на поета Сергія Савіна і музиканта Максима Вербу за статтею ККУ 296 (хуліганство), але із зазначенням гомофобного мотиву злочину. Це перший реальний термін увʼязнення, який присудили в Україні за злочин на ґрунті гомофобії, зазначає ГО «Інсайт». Завдяки їм та адвокатці Оксані Гузь гомофобний мотив не був проігнорований. “Чому важливо було зазначити у справі гомофобний мотив злочину? Все просто. По-перше, це своєрідна сатисфакція потерпілим, яким важливий не строк покарання для злочинця, а те щоб він був покараний за те що, вчинив. По-друге, якщо не зазначати мотив, то ми ніколи не дізнаємося реальну кількість таких злочинів, бо їх неможливо буде побачити”. Оксана, Гузь, адвокатка
2022 рік
Зміни до законодавства про медіа Закон “Про медіа” №2693-д передбачає, що на території України в медіа та на платформах спільного доступу до відео забороняється поширювати висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб та груп осіб на основі етнічного та соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншою ознакою. Закон зараховує це до значних порушень.
