Кінець 19 століття
Британський лікар Гевлок Елліс у своїй праці «Сексуальна інверсія» описував гомосексуальність як природний спосіб вираження сексуального інстинкту. Він припускав, що гомосексуальність була загальним біологічним проявом як для людей, так і для тварин.
1950-ті роки
Американська науковиця, психологиня Евелін Гукер провела експеримент та довела, що у гомосексуальних людей не існує жодної патології, а також науково підтвердила, що гомосексуальність сама по собі не пов'язана з будь-якими психічними або психологічними відхиленнями.
1957 рік
У Великій Британії вийшов так званий «звіт Волфендена». У ньому йшлося про те, що «гомосексуальна поведінка між дорослими за взаємною згодою не має більше вважатися кримінальним злочином», а сама гомосексуальність «не може вважатися хворобою, оскільки в багатьох випадках є єдиним симптомом, що є цілком сумісним з повним психічним здоров'ям».
1973 рік
Рішення Американської психіатричної асоціації вилучити гомосексуальність з офіційного списку психічних захворювань DSM-II.
1990 рік
1990 рік. Гомосексуальність зникла з Міжнародної класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я. А отже, як гетеросексуальні, так і гомосексуальні стосунки є нормальними аспектами людської сексуальності.
2019 рік
В Україні схвалено МКХ–10 (Міжнародну статистичну класифікацію хвороб Десятого перегляду), за якою гомосексуальність не вважається хворобою.
