Усі спускаються в підземку і спеціальними вагонами їдуть з центру міста до якоїсь більш віддаленої станції. Без сторонніх людей, щоб уникнути сутичок. Так зазвичай закінчуються Марші рівності у Києві. Перший відкритий Марш у столиці (та й Україні загалом) відбувся у 2015 році — до того було кілька невдалих спроб. І за ці 8 років Марш рівності відчутно змінився: від кількох сотень на початку до тисяч учасників/ць наразі, від Києва й до Харкова. До речі, у Харкові наприкінці серпня відбувся  “ХарківПрайд-2023. Окрім цього, в умовах повномасштабної війни, українці/ки беруть участь у Маршах рівності в різних куточках світу. А в липні 2023 року Ліверпуль (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) прийняв український Марш замість Києва. 

Шлях боротьби за права ЛГБТК+ людей нагадує цей же метрополітен, де з гілки “Заборони” ми переходимо на гілку “Зміни”. Ці гілки підземки символізують той розвиток, який пройшла Україна та світ: від трактування гомосексуальності та трансгендерності як злочину та хвороби до прийняття та важливих кроків для забезпечення рівних прав. Пропонуємо сісти разом з нами в цей потяг і дізнатись, як Україна (і світ) прямує до станції “Рівність”.